Skip to content Skip to footer

Не буду питати дозволу: межі прав і взаємна відповідальність подружжя в розпорядженні спільним майном

Найчастіші звернення за консультацією в бюро – це, звичайно, сімейні справи. Крім розлучень, про які клієнтам більш-менш зрозуміло, одним з популярних запитів є питання про майнові права подружжя на майно, спільно нажите в шлюбі.

Якщо з договорами з приводу розпорядження нерухомим майном простіше – нотаріус вимагатиме в сторін договору згоду іншого з подружжя, засвідчену нотаріально, то щодо цінного рухомого майна такої вимоги в законі немає, і ця прогалина часто використовується з недобросовісною метою. Наприклад, для звуження переліку майна, яке може бути предметом поділу між подружжям після припинення шлюбу.

Сьогодні при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Водночас дружина (чоловік) має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

В Сімейному кодексі не закріплено чіткий грошовий еквівалент, який би відповідав визначенню поняття «дрібний побутовий правочин». Воно оціночне і має визначатися в кожному конкретному випадку.

Зміст абзацу третього ч. 1 ст. 31 Цивільного кодексу дає змогу стверджувати, що правочин є дрібним побутовим, лише якщо він одночасно відповідає трьом ознакам:

1) задовольняє побутові потреби особи;

2) відповідає фізичному, духовному чи соціальному розвитку малолітнього;

3) стосується предмета, який має невисоку вартість.

Побутовий характер правочину означає, що мета його укладення – задоволення звичайних регулярних побутових потреб особи та членів її сім’ї.

Отож, при укладенні договорів щодо майна, які виходять за межі дрібних побутових правочинів, згода іншого з подружжя обовʼязкова.

Судова статистика свідчить, що найбільша кількість договорів, визнаних недійсними з підстав ненадання згоди іншим з подружжя на їх укладення стосується відчуження транспортних засобів. В цій категорії справ саме відповідач повинен довести правомірність своїх дій і підтвердити, що правочин було вчинено добросовісно та в інтересах сімʼї.

Leave a comment