Судово-медична експертиза встановлення віку

 

Варіант №7.

План.

  1. Правові основи судово – медичної експертизи.
  2. Судово – медична експертиза встановлення віку.

Список використаної літератури.

  1. Правові основи судово – медичної експертизи.

         Чинне законодавство містить багато нормативно-правових актів, які так чи інакше стосуються питань проведення експертиз усіх видів. Експертизи є одним зі способів дослідження, за допомогою яких з’ясовуються об’єктивні обставини здійснення тих чи тих дій у конкретних справах.

         Порядок призначення судової експертизи визначений Кримінально-процесуальним, Цивільно-процесуальним та Господарсько-процесуальним кодексами України, Законом України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

         З ухваленням даних нормативно-правових актів підвищилась роль судової експертизи в системі судочинства.

         Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» «…судова експертиза — це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, попереднього слідства чи суду».

         Наведене формулювання має суттєві недоліки, а саме:

 —  воно не розкриває поняття «експерт»;

 —  ставить дослідження експерта у залежність від початку провадження справи відповідних органів чи суду.

Закон України «Про судову експертизу» регламентує тільки загальні гарантії, права та обов’язки експерта в процесі.

         Експерт — фахівець, який здійснює експертизу.

         Експертиза є самостійною процесуальною формою отримання нових і перевірки (уточнення) наявних речових доказів.

         Судова експертиза відрізняється від експертиз, що здійснюються в інших сферах діяльності, за такими ознаками:

  1. Дотримання спеціальних процесуальних норм, що визначають права та обов’язки експерта і суб’єкта, яким призначено експертизу.
  2. Правила підготовки матеріалів для експертизи, її призначення і проведення.
  3. Провадження дослідження, яке ґрунтується на використанні спеціальних знань з різних галузей народного господарства.
  4. Надання висновків, що мають силу джерела доказів.

         Основним нормативно-правовим документом, що регламентує правоохоронну діяльність та її зв’язок із судовими експертизами, є Конституція України, яка передбачає:

         Стаття 60

  • Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
  • За видання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

         Стаття 61

  • Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
  • Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

         Стаття 62

  • Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
  • Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
  • У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

         Стаття 63

  • Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

         В обґрунтуванні юридичної відповідальності окремих фізичних та юридичних осіб судова експертиза відіграє важливу роль. Вона здійснюється на принципах законності, незалежності, об’єктивності та повноти дослідження.

         Порядок та підстави проведення судово – медичних експертиз регламентований рядом нормативно – правових актів. Серед них наступні:

  1. Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року N 6.
  2. Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року N 6.
  3. Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної токсикології бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року N 6.
  4. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року N 6.
  5. Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року та ін..

         Відповідно до зазначеної Інструкції судово-медична експертиза проводиться з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об’єктів, що містять інформацію про обставини справи, яка перебуває в провадженні органів дізнання, слідчого, прокурора чи суду.

         Судово-медична експертиза виконується згідно з Законом України «Про судову експертизу», процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, міжнародними договорами та угодами про взаємну правову допомогу і співробітництво, що регулюють правовідносини у сфері судово-експертної діяльності, даною Інструкцією та нормативними документами, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я (надалі — МОЗ) України N 6 від 17 січня 1995 р.

         Судово-медична експертиза здійснюється на принципах законності, об’єктивності, повноти дослідження та незалежності державними установами — бюро судово-медичних експертиз.

         Система судово-медичної служби України складається з:

         Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

         Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим).

         Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів.

         До компетенції судово-медичної експертизи належить:

         Експертиза трупів у випадках насильницької смерті.

         Експертиза трупів при підозрі застосування насилля або з інших обставин, що обумовлюють необхідність такої експертизи.

         Експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб.

         Експертиза речових доказів.

         Експертиза за матеріалами кримінальних та цивільних справ.

         Проведення судово-медичних експертиз здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України.

         Проведення судово-медичних експертиз може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається МОЗ України.

         Фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати вищу медичну (фармацевтичну) освіту, пройти спеціальну підготовку з проведення судово-медичних експертиз та отримати сертифікат на звання судово-медичного експерта.

         Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров’я та інших відомств.

         Як фахівці судово-медичні експерти можуть залучатися у встановленому законом порядку до участі в початкових та інших слідчих діях: огляду трупів на місці події (знайдення), ексгумації, вилучення зразків та інших.

         Судово-медична експертиза проводиться згідно з постановою особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

         Особою, що проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом можуть бути призначені первинна, додаткова та повторна судово-медична експертиза.

         Первинна судово-медична експертиза може бути проведена як одним, так і кількома експертами. Необхідність участі кількох експертів визначається особою, що призначила таку експертизу, або начальником бюро судово-медичної експертизи.

         Додаткова судово-медична експертиза доручається експерту (експертам), що проводив (проводили) первинну експертизу, або іншому (іншим) експерту (експертам).

         Повторна судово-медична експертиза повинна бути доручена тільки іншому (іншим) експерту (експертам).

         Участь кількох експертів є обов’язковою при проведенні:

         Експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення;

         Повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивільних справ;

         Експертиз з визначення втрати загальної та професійної працездатності.

         Проведення цих експертиз здійснюється у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів, у відділі комісійних експертиз республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.

         У разі необхідності вирішення питань, що потребують спеціальних знань з судової медицини та інших галузей науки та техніки, призначається комплексна експертиза, яка виконується судово-медичним експертом та фахівцями інших спеціальностей.

         Персональний склад експертів, що проводять експертизу, визначається особою, яка призначила експертизу, або начальником бюро судово-медичної експертизи у разі відсутності в документі про призначення експертизи персонального складу експертів.

         На судово-медичного експерта згідно з чинним законодавством покладається особиста відповідальність за проведення дорученої йому експертизи.

         Права та обов’язки судово-медичного експерта при проведенні експертизи визначаються процесуальним законодавством України.

         При проведенні експертизи судово-медичний експерт має право ознайомлюватись з матеріалами справи, що стосуються експертизи.

         Якщо наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених перед експертом питань, він має право порушувати клопотання перед особою, яка призначила експертизу, про надання додаткових матеріалів та документів, які необхідні для її проведення. Експерт також має право просити особу, яка призначила експертизу, уточнити або пояснити питання, запропоновані йому для вирішення при виконанні експертизи.

         Якщо питання, що поставлені перед експертом, виходять за межі або не входять до його компетенції, він зобов’язаний відмовитися від відповідей на них. При неможливості дати відповіді на питання (частину питання), що поставлені, або неможливості виконати всю експертизу судово-медичний експерт мотивує свою відмову і в письмовому вигляді повідомляє про це особу, яка призначила експертизу.

         У разі виявлення при проведенні експертизи даних, що мають значення для справи, але щодо яких питань поставлено не було, судово-медичний експерт вправі повідомити про них особу, яка призначила експертизу, або вказати на них у своїх підсумках.

         При виконанні експертиз, в яких виникла необхідність вирішення спеціальних питань, що не входять до компетенції судово-медичного експерта, і потрібна консультація фахівця у відповідній галузі медицини або в разі потреби у проведенні огляду особи, яка піддається судово-медичній експертизі у лікаря-фахівця, що працює в іншому закладі охорони здоров’я, судово-медичний експерт за погодженням з особою, яка призначила експертизу, має право залучати цього фахівця для проведення всіх необхідних досліджень, для вирішення питань, поставлених перед експертизою.

         Коли при відповіді на питання, поставлені перед експертизою, виникає необхідність у проведенні судово-медичних лабораторних досліджень, судово-медичний експерт має право надіслати всі необхідні матеріали на ці дослідження. Порядок, організація та вид лабораторного дослідження визначаються правилами проведення окремих видів експертиз, затверджених наказом МОЗ України N 6 від 17 січня 1995 р.

         Якщо у процесі виконання судово-медичної експертизи виявлені об’єкти, що за своїм характером можуть стати речовими доказами і предметом окремої судово-медичної, криміналістичної або іншої експертизи, то їх слід описати у висновку експерта та передати особі, яка призначила експертизу, під розписку для направлення на відповідну експертизу.

         При проведенні судово-медичної експертизи можуть бути присутні:

         Слідчий (за винятком проведення експертизи особи іншої статі, коли це супроводжується її оголенням).

         Обвинувачений та інша особа (тільки з дозволу слідчого).

         Лікарі лікувально-профілактичних закладів з дозволу слідчого.

         При проведенні експертизи не на базі судово-медичної експертизи керівник лікувально-профілактичної установи зобов’язаний забезпечити судово-медичних експертів приміщенням для виконання експертизи, необхідним обладнанням і матеріалами, подавати іншу необхідну допомогу.

         У випадках участі у невідкладних та інших слідчих діях судово-медичний експерт зобов’язаний сприяти слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів, давати по можливості пояснення, брати участь разом з іншими особами в складанні протоколу огляду та підписувати його.

         Організація участі експерта у означених діях та забезпечення його транспортом покладається на органи дізнання, попереднього слідства та суд.

         Для роз’яснення або доповнення підсумків, що були дані, судово-медичний експерт може бути допитаний слідчим із складанням протоколу допиту експерта.

         При виклику у судове засідання для участі в розгляді кримінальних або цивільних справ судово-медичний експерт виконує експертизу в суді або може бути допитаний з приводу експертизи.

         Участь судово-медичного експерта у судовому засіданні регламентується процесуальним законодавством України, за яким експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються експертизи, ставити запитання, які стосуються експертизи, потерпілим, обвинуваченим та свідкам.

         В разі проведення експертизи в суді судово-медичний експерт складає висновок у 2-х примірниках. Підсумки цього висновку він оголошує у судовому засіданні і потім передає їх суду. Після оголошення підсумків експерт за клопотанням осіб, які беруть участь у судовому процесі, може роз’яснити їх в усній формі.

         Копія висновку додається до документів експертизи, що зберігаються в архіві бюро судово-медичної експертизи.

         У випадках неправильного тлумачення особами, які беруть участь у судовому процесі, підсумків, що були дані судово-медичним експертом, він зобов’язаний заявити про це. Експерт також зобов’язаний включити до висновків підсумки з обставин справи, що належать до його компетенцій, але з яких йому не були поставлені запитання.

         Якщо у проведенні експертизи беруть участь кілька експертів, їм повинна бути надана можливість радитись між собою.

         Підсумки групи експертів у випадках їх одностайної думки підписуються всіма експертами; у разі незгоди між експертами — вони дають окремі підсумки.

         Судово-медичний експерт має право на вилучення частин трупа, органів та тканин, крові, сечі тощо для проведення судово-медичної експертизи без дозволу близьких родичів потерпілого або інших законних представників. Порядок вилучення і перелік частин трупа, органів та тканин, крові, сечі тощо, що вилучаються, визначаються Правилами проведення судово-медичної експертизи (дослідження) трупа в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України N 6 від 17 січня 1995 р.

         Судово-медичний експерт з дозволу особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора та суду має право бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих і судових дій, ставити запитання, що стосуються експертизи, особам, які допитуються.

         Судово-медичний експерт не має право:

         Розголошувати дані медичного характеру, матеріали кримінальних та цивільних справ, які стали йому відомі при виконанні службових та професійних обов’язків.

         Брати участь у проведенні експертиз та слідчих дій, якщо він є потерпілим, цивільним позивачем або відповідачем, свідком або перебуває в родинних стосунках, службовій чи іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача або відповідача та їх представників, а також якщо наявні інші обставини, які дають підставу вважати, що він особисто, прямо чи побічно зацікавлений в результатах справи.

         В означених випадках експерт підлягає відводу або повинен заявити самовідвід. Питання про відвід експерта вирішується особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором або судом відповідно до процесуального законодавства.

         Попередня участь експерта у справі як фахівця з судової медицини при огляді трупа на місці події не є підставою для відводу.

         Результати судово-медичної експертизи оформлюються документом, який має назву висновок експерта. Структура цього документа визначається правилами проведення окремих видів експертиз, що затверджені наказом МОЗ України N 6 від 17 січня 1995 р.

         У вступній частині висновку експерта повинно бути зазначено:

         Час і місце проведення експертизи;

         Умови проведення експертизи, що мають значення для експертного дослідження (освітлення, температура повітря тощо);

         Назва документа, на підставі якого проводиться експертиза;

         Прізвище, ім’я та по батькові експерта, його посада, місце роботи, фах і стаж роботи за фахом, кваліфікаційна категорія, науковий ступінь, вчене звання.

         Прізвище, ім’я та по батькові, вік померлого (при експертизі трупа), прізвище, ім’я та по батькові, вік, місце проживання, документ, що посвідчує особу (при експертизі потерпілих, обвинувачених та інших осіб), назва і номер кримінальної та цивільної справи, кількість томів та листів справи, перелік об’єктів та зразків, що надійшли на експертизу (при експертизі за матеріалами справи та експертизі речових доказів);

         Особи, які були присутні при виконанні експертизи;

         Підпис судово-медичного експерта про роз’яснення йому процесуальних прав та обов’язків і про його відповідальність;

         Перелік питань, поставлених на вирішення експертизи.

         В обставинах справи викладаються відомості, які необхідні судово-медичному експерту при виконанні експертизи та складанні підсумків: слідчі дані, зміст медичних документів, опитування та скарги особи, яку оглядають тощо.

         У разі проведення додаткової або повторної експертизи судово-медичний експерт повинен зазначити в обставинах справи привід для призначення такої експертизи.

         Дослідна частина повинна містити докладний опис процесу дослідження і всіх виявлених при цьому фактичних даних з вказівкою методів та методик, що застосовувались, в тому числі і тих, що реєстрували ушкодження.

         Структура дослідної частини визначається видом експертизи, що виконується. Обсяг необхідних відомостей, які повинні міститися в дослідній частині кожного виду експертизи, регламентуються правилами проведення окремих видів експертиз, що затверджені наказом МОЗ України N 6 від 17 січня 1995 р.

         Вступна частина, обставини справи та дослідна частина, що разом складають протокольну частину висновку експерта, підписуються судово-медичним експертом та особами, які були згадані у вступній частині.

         Підсумки у висновку експерта є науково обгрунтованою думкою експерта, сформульованою на підставі результатів виконаної експертизи.

         Підсумки судово-медичної експертизи складаються на підставі фактичних даних, отриманих у процесі проведення експертизи та експертного аналізу обставин справи.

         Оформлення висновку регламентується вимогами процесуального законодавства України.

         Протокольна частина висновку експерта складається безпосередньо у процесі проведення експертизи.

         Дослідження речових доказів фіксується записами у робочому журналі.

         Підсумки експертизи повинні складатися не пізніше ніж через три доби після закінчення всіх експертних досліджень з обов’язковим зазначенням дати закінчення експертизи.

         Проведення експертизи повинно бути закінчене протягом одного місяця з дня отримання від органів дізнання, попереднього слідства або суду всіх необхідних матеріалів. При перевищенні експертом встановлених строків він повинен дати усне роз’яснення причин затримки начальнику бюро і направити про це письмове повідомлення особі, яка призначила експертизу.

         Висновок експерта складається не менш як у двох примірниках, один з яких одразу ж надсилається особі, яка призначила експертизу, а другий залишається в архіві бюро судово-медичної експертизи.

         Підміняти висновок експерта довідками та виписками, а також використовувати для складання цього документа незатверджені форми та бланки анкетного типу забороняється. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Судово – медична експертиза встановлення віку.

         Судово-медична експертиза віку виробляється по постанові органів слідства або ухвалі суду. Необхідність встановити вік померлих виникає у випадках дослідження трупів невідомих осіб, немовлят.

         Можливості визначення віку в різні вікові періоди різні. Вік грудних дитин визначається з точністю до місяця, дітей і підлітків— з точністю до 1—2 років, зрілих людей — до 5 років, старих — із припустимою помилкою до  10 років.

         Ознаки, на підставі яких визначається вік, можна розбити на: 1) зовнішні, що включають і антропометричні дані (відомості про ріст, вагу, обсяг грудної клітки, розмірах таза), пов’язані з віковими змінами різних частин тіла, і 2) внутрішні; з яких найбільше значення мають стан кісток і їхні вікові зміни.

         У дитячому віці основними критеріями є довжина тіла, вага, поява і зміна зубів. Керівним критерієм є посилений росту (витягування). Встановлено визначені закономірності збільшення росту і ваги в різні вікові періоди, що і дозволяють, поряд з урахуванням часу появи зубів, визначати вік.                       

         Є спеціальні таблиці середніх величин росту, ваги, окружності грудей і т.д. хлопчиків і дівчинок у віці до 17 років.

         У віці 12—13 років у дівчинок і 13—14 років у хлопчиків починають з’являтися вторинні статеві ознаки. До них відносяться виразність підшкірно-жирового шару, стан шкіри, поява волосся в пахвових областях і на лобку, формування молочних залоз, поява менструацій, зміни матки і розмірів таза (у дівчинок); зміна голосу, поява волосся на обличчі, полюції (у хлопчиків).

         До кінця цього періоду закінчується формування організму, припиняється ріст у жінок; у чоловіків він продовжується до 25 років, але дуже сповільнюється.

         Після 25 років ріст у встановленні віку не має значення. До цього часу з’являються деякі ознаки зміни стану шкіри, зморшки.

         З’являються поперечні зморшки на шкірі чола, спочатку неглибокі, у віці 18—20 років, згодом вони поглиблюються. У 25—30 років з’являються зморшки в кутах очей і на нижньому повіку до 45 років вони стають різко вираженими.

         Багато зморшок з’являється у віці 40—45 років, що по класифікації, прийнятої на симпозіумі геронтологів у м. Ленінграді в 1961 році, відноситься до періоду зрілості. До 40—45 років з’являються передкозелкові зморшки і зморшки на шиї; у 50— 60 років — на верхній губі, підборідді, мочці вуха і т.п. Змінюється і колір шкіри, вона стає сіруватою, землистою, коричневою, з’являються пігментні плями і зморшки на руках. Враховується посивіння волосся, хоча ця ознака має відносне значення. Відомо, що посивіння волосся залежить від багатьох факторів (спадковість, хвороби, переживання і т.п.).

         При визначенні віку враховується стан зубів. У дитячому віці їхня поява і зміна настільки закономірні, що дозволяють установлювати вік дуже точно. З 20—25 років жувальна поверхня зубів стирається. Це приводить до оголення дентину. У старечому віці можливо повне стирання коронок. Близько 30 років з’являються клиноподібні дефекти в області шийок зубів, змінюється колір дентину.

         Стан кісткової системи — один з достовірних показників віку. До 25 років йде формування кістяка за рахунок окостеніння хрящів, розвитку кісти на місці сполучної тканини і хряща. Поява крапок окостеніння, що виявляється рентгенологічно, що залежить від віку, використовується для його визначення.

         У дитини для визначення її зрілості і тривалості внутрішньоутробного розвитку використовуються точки окостеніння в грудині (7 місяців), у п’ятковій кісті (5—8 місяців), у верхньому кінці стегнової кісти (9—10 місяців). При визначенні віку дорослих найбільше значення мають кістки кісті, стопи, грудини, черепу, кінцівок, де враховується зникнення так званої епіфізарної пластинки, що свідчить про припинення росту, процес синостозирування (нерухоме з’єднання кісток між собою) і старечі зміни: остеопороз, остеосклероз і т.п. Рентгенологами і судовими медиками складені спеціальні таблиці термінів окостеніння стопи (С. А. Жданова), кисті (В. Г. Кузнєцов), грудини (С. Журавльова) і т.д. При установленні віку варто враховувати кілька показників. Можливі віки, відповідно кожному з показників, складаються. Отримана сума поділяється на число використаних ознак. Отримана цифра з визначеним наближенням буде відповідати віку.

         При призначенні і проведенні експертизи по визначенню віку варто мати на увазі, що виразність тих або інших вікових ознак дуже індивідуальна, вона залежить від перенесених захворювань, функціонального стану залоз внутрішньої секреції, від умов і способу життя, шкідливих звичок. Це повинно враховувати судово-медичний експерт.

 

Список використаної літератури.

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року.
  2. Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 № 4038-ХІІ.
  3. Правила проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 1995 року N 6.
  4. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705.

 

 

Судебная психиатрия и судебная медицина
Психологія злочинця

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *