Політика європейської інтеграції

 

Формування громадянського суспільства в Україні в умовах реалізації євроінтеграційного курсу

         Громадянське суспільство та сучасна демократична держава діями інституцій політичного процесу повинні перетворитися з теоретичних конструкцій на дійсність і перевести країну у стадію сталого розвитку. До цього зобов’язує об’єктивна потреба прискорення реалізації унікального людського потенціалу та переваг геополітичного положення України. Цього вимагає й потреба у стимулюванні процесу євроатлантичної інтеграції, котра обумовлюється як поточною економічною та соціально- політичною кон’юнктурою, так і змістом гідних для людини, суспільства та держави, реальних перспектив на довгострокове майбутнє.

         Виходячи з реальної ситуації, котра зараз склалася в Україні, слід констатувати, що розбудова громадянського суспільства вимагає здобуття статусу окремого, пріоритетного напряму державної політики і має входити до неї як першочергове практичне завдання. Саме цим напрямом країна здатна вийти з «зачарованого кола», у якім без розвинутого громадянського суспільства не можна створити демократичну, соціальну, правову державу, що задекларовано у статті 1 Конституції України: «Україна є суверенна і незалежна демократична, соціальна, правова держава». А без демократичної, соціальної, правової держави годі й очікувати становлення повноцінного, «розфрагментованого» громадянського суспільства. Звідсіля випливає, що з точки зору інтересів громадянського суспільства, політика державотворення покликана передбачати: а) знаходження оптимуму у взаєминах громадянського суспільства і держави, що стає зараз у світі ключем до з’ясування перспектив людини і суспільства та до збагачення інструментарію міждержавного спілкування в процесі євроінтеграції. Адже діяльність громадянського суспільства спрямована на реалізацію загальних для людської цивілізації потреб особистості через доцільне у кожний конкретно-історичний момент обмеження кількості владних структур та поля їхньої діяльності; б) введення у дію механізму реалізації потенціалу громадських організацій щодо посилення продуктивності влади у сфері демократизації та соціалізації держави, а також захисту прав і свобод громадян шляхом незалежної експертизи державних рішень, участі у законотворчості, моніторингу виконання органами виконавчої влади державних рішень та дотримання міжнародних угод тощо; в) впровадження у політичну свідомість та громадську думку прагматичного розуміння характеру та функцій громадянського суспільства, корисного з точки зору реалізації як повсякденних потреб громадян, так і довгострокових національних інтересів України з огляду на перспективу європейської інтеграції.

         Курс на європейську інтеграцію є природним наслідком здобуття Україною державної незалежності. Він викристалізовується з багатовікової історії нашого народу, його ментальності та етнічних коренів і стосується передусім європейської самоідентифікації українського народу, стратегічних орієнтирів внутрішніх перетворень, логіки поглиблення трансформаційних процесів, політики реформ. [2; 130]

         Євроінтеграційні прагнення України стали невід’ємними реаліями політичного сьогодення, а європейські орієнтири набули практичного втілення у низці рішень та дій і Української держави, й офіційних органів Євросоюзу.

         Країни — члени ЄС чітко та урочисто висловили у Спільній пропозиції в листопаді 1994 р. намір підтримувати незалежність, територіальну цілісність і суверенітет України. ЄС запропонував реальну підтримку Україні через передання ноу-хау в рамках своєї програми «ТАЦІС». Створюючи основу для цієї діяльності, він розпочав переговори для формування рамок, Угоди про партнерство та співробітництво, спрямованих на посилення діалогу та забезпечення рівноправного партнерства фактично у всіх сферах потенційної співпраці.

         Щодо політичних переваг інтеграції України до ЄС, то вони пов’язані насамперед із формуванням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог — інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій із європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдженням зброї масового знищення, активізує співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом і под.

         Не менш важливою внутрішньополітичною передумовою європейської та євроатлантичної інтеграції України є перетворення держави у справжнього виразника інтересів громадянського суспільства, яке за своєю сутністю є асоціацією вільних громадян, що взаємодіють між собою виключно на ґрунті власних інтересів, правових норм та спільно погоджених чи вироблених регуляторів і компромісів, а також гарантією демократії та права. При цьому необхідно зазначити, що майбутні члени ЄС повинні відповідати базовим принципам, втіленим у Вашингтонському договорі щодо демократії та свободи особи, а також іншим відповідним положенням, викладеним у преамбулі до Вашингтонського договору. Країна-претендент має демонструвати: відданість принципам верховенства права та прав людини; вирішувати мирними способами міжетнічні конфлікти та зовнішні територіальні суперечки, у тому числі й претензії стосовно невозз’єднаних земель та суперечливі питання внутрішньої юрисдикції відповідно до принципів ОБОЄ та з метою встановлення добросусідських відносин; встановити належний демократичний та цивільний контроль над своїми збройними силами; сприяти розвитку мирних та дружних міжнародних відносин шляхом зміцнення своїх інститутів свобод та поглиблення стабільності й благополуччя. Важливим є питання набуття в Україні ваги демократичних цінностей, формування громадянського суспільства, можливості громадян впливати на управлінські рішення, формування бюджетів, прозорість та доступність обігу інформації на рівні органів влади. Громадянське суспільство відіграє ключову роль у побудові демократичного устою держави. Система інституцій громадянського суспільства створює систему стримувань і противаг для державних і наддержавних інститутів та транснаціональних корпорацій, що 16 забезпечує свободу розвитку та контроль за додержанням прав і свобод людини і громадянина. Розвиток громадянського суспільства – складний процес, на який впливає багато факторів як внутрішнього, так і зовнішнього походження. За часів здобуття незалежності в нашій державі з’явилась велика кількість громадських організацій, які ставили собі за мету розбудову громадянського суспільства. Ці організації функціонували завдяки грантам та програмам технічної допомоги, які фінансувалися за рахунок європейських країн. Українська держава на належному рівні не сприяла їх подальшому самостійному розвитку, що створювало проблему повної залежності українських громадських організацій від фінансування західними країнами.

         Протягом останніх 15-20 років кількість зареєстрованих неурядових організацій у нашій державі збільшилася порівняно з 1995 р., коли їх налічувалося близько 4000. Соціологи відзначають, що зростає рівень участі громадян у різноманітних слуханнях або референдумах в Україні. Так, у 2007 р. кожен п’ятий громадянин узяв участь у прийнятті публічних рішень. Що ж стосується цінностей, пов’язаних з економічним достатком населення в Україні, тут намітилася позитивна тенденція, що сприятиме наближенню України до стандартів європейських країн. “Сучасні тенденції розвитку українського суспільства мають і сучасні цінності, модернізаційний характер яких вирізняється демократичністю і ринковою спрямованістю”. Разом з тим патерналістські настрої населення ще досить відчутно присутні у свідомості українського населення. Сьогодні близько 40% населення поділяють як одні, так і інші цінності, що саме по собі є досить небезпечним, тому що є деякі ризики, пов’язані з можливістю гри політичних сил на таких певних цінностях, як інтеграційні процеси України, мовне питання та інші потенційно конфліктні теми. Це означає, що сьогодні загрозу для формування громадянського суспільства складає ризик отримання суспільства громадянської незгоди.  [3; 9]

         Залишається чимало перешкод, які обмежують формування та діяльність громадянського суспільства в Україні. Деякою мірою це пов’язано з владним контролем діяльності неурядових організацій, а доброчинність проявляється в українському суспільстві з наближенням виборів. Водночас влада використовує неурядові організації для легітимізації власних рішень. Деякі з цих організацій спираються на підтримку влади чи олігархічних груп і діють як GONGO (створені урядом неурядові організації) або як QANGO (квазі-НУО). В Україні, як і в будь-якій іншій країні, розвиток громадянського суспільства має свої особливості і відмінності від інших держав з іншою ментальністю, яка століттями вибудовувалась з огляду на історичне минуле кожного народу. До того ж в українському суспільстві й досі сильний вплив має патерналізм за відсутності потужного прошарку середнього класу, який у розвинених громадянських суспільствах є основою стабільності та розвитку демократії. 17 Заради продовження реалізації стратегічного курсу України на вступ у ЄС, формування позитивного іміджу нашої держави необхідно активізувати та поліпшити інформування світової спільноти щодо прихильності України демократичним цінностям. З метою більш тісної євроатлантичної інтеграції Україна має продовжувати проведення внутрішньої політики, основаної на загальновизнаних у країнах ЄС цінностях, зокрема на зміцненні демократії та верховенстві права, повазі до прав людини, принципі розподілу влад і незалежності судів, демократичних виборах відповідно до норм Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), політичному плюралізмі, свободі слова, повазі до прав національних та етнічних меншин та недискримінації за політичними, релігійними або етнічними ознаками. Подолати неадекватності підходів та способів реалізації обраної стратегії євроатлантичної інтеграції можливо шляхом забезпечення переходу від чинної “стратегії наміру” до “стратегії підготовки до вступу”. А також активізувати зусилля всіх різновидів та рівнів влади (державне управління, місцеве самоврядування, суб’єкти громадянського суспільства) на реалізацію євро- та євроатлантичних намірів держави, роз’яснення їх конкретних переваг для людини, громадянина, військовослужбовця, працівника, державного службовця, бізнесмена, викладача, вчителя, інженера, селянина тощо.

         Взаємодія органів влади та інституцій громадянського суспільства не повинна зводитися лише до інформування населення про процеси євроатлантичної інтеграції, потрібно залучати громадськість до вироблення і прийняття рішень на цьому шляху. Сьогодні потрібно вести конструктивний діалог з усіма суб’єктами громадянського суспільства, а для цього треба надати відповідні повноваження Міністерству регіонального розвитку і будівництва. Важливо залучати до цього процесу науковців, учених та фахівців для того, щоб уникнути некомпетентності та надати дискусії предметного реального характеру. Методи та засоби проведення ефективної роз’яснювальної роботи з населенням мають враховувати програмні документи співробітництва України з ЄС, із засадами, на яких ґрунтується така співпраця, необхідно знайомити широкий загал. Для донесення інформації до всіх верств населення потрібно проводити системну адресну аргументацію, враховуючи всі особливості ментальності та історичного розвитку кожного регіону, а також проблеми сьогодення і шляхи їх вирішення. [1; 31]

         Нинішній стан взаємодії органів державної влади з інституціями громадянського суспільства вимагає якісно нових підходів до формування громадської думки. Для ефективної реалізації взаємодії органів державної влади з інституціями громадянського суспільства потрібно створити орган координації такої взаємодії. І саме таким органом може стати Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері формування та реалізації державної політики регіонального розвитку. Потрібно насамперед налагодити механізм взаємодії 18 між органами центральної та місцевої влади, а потім залучати інституції громадянського суспільства для реалізації європейської політики України в усіх її регіонах, без чого буде дуже важко сподіватися на позитивний результат. Необхідно створити пряму вертикаль, що спростило б контроль за використанням субвенцій на соціально-економічний розвиток регіонів, та можна було б запровадити, крім цього, державні регіональні програми розвитку євроатлантичної та європейської інтеграції України із залученням до цього процесу іноземних фахівців та інвесторів, що, у свою чергу, позитивно позначилося б на розвитку регіонів та зблизило Україну і Європейський Союз у багатьох питаннях, щодо яких населення нашої країни в переважній більшості не володіє достатньою інформацією.

         На думку більшості дослідників, формування основ громадянського суспільства неможливо без участі держави. Саме держава, використовуючи специфічні політико-правові та адміністративно-економічні механізми, формує відповідні умови для активізації процесів становлення інститутів громадянського суспільства. Разом з тим, не менш поширеною є практика, коли держава, використовуючи, по суті, ті ж самі механізми, однак дещо в іншій площині, суттєво гальмує розвиток громадянського суспільства. Наслідком цього є перманентна “bellum omnium contra omnes”, в результаті якої суспільство та держава якщо не занепадають, то, принаймні, входять у тривалу стагнаційну стадію та випадають з орбіти глобалізаційних процесів. Вирішення цієї проблеми можливо виключно у контексті розвитку механізмів демократії, які одночасно стають інструментами формування основ громадянського суспільства (по суті, мова йде про те, що під впливом політико- правових інструментів та механізмів демократії суспільство поступово набуває “громадянських” рис). Це пов’язано з тим, що співіснування держави та громадян, а також сталий розвиток країни можливі лише за умови досягнення консенсусу з приводу стратегічних питань та вироблення єдиних, чітких та однозначних “правил гри”, які регламентують функціонування політичної, економічної, соціальної і культурної сфери суспільства.

         Євроінтеграційний процес для України є стратегічним курсом її зовнішньої політики. Однак, щоб цей процес мав поступальний, динамічний розвиток, необхідно вирішити проблему демократизації українського суспільства як гарантії її неповернення до тоталітарного минулого й побудову істинно правової держави. Основою демократії, її стабільності є наявність громадянського суспільства, на розвиток якого повинна бути скерована вітчизняна державна політика.

         Таким чином, співробітництво України з Європейським Союзом можливе, враховуючи її геополітичні реалії на засадах вигідного, надійного в економічному та політичному вимірах партнерства за умови реформування, модернізації й інновації суспільних відносин, підвищення економічного потенціалу, покращення міжнародної репутації України. З метою виконання таких завдань необхідно надати українській державній політиці прагматизму у вигляді доктрини україноцентризму, завершити процес національної самоідентифікації, вдосконалити правове оновлення зовнішньополітичної стратегії України, вивести відносини Україна – ЄС у сфері зовнішньої політики і безпеки на рівень “особливого або асоційованого стратегічного партнерства”. Отже, перспективи інтеграції України в систему зв’язків європейської цивілізації безпосередньо залежать як від співвідношення зовнішніх, міжнародних, так і внутрішніх факторів, а подальша політика Заходу щодо України безпосередньо залежатиме від її здатності практично продемонструвати свою прихильність до базових цінностей європейської цивілізації, формування внутрішньополітичних передумов, таких як: зміцнення основ 15 демократії та формування громадянського суспільства, продовження політичної реформи, проведення конституційної реформи виключно в демократичний спосіб та згідно з вітчизняним законодавством.

 

 

Список використаної літератури

  1. Гетьман І.В.Правова система України в умовах глобалізації та євроінтеграції: до постановки проблем – Державне будівництво та місцеве самоврядування. Випуск 24 ‘ 2011. — С. 27-36.
  2. Жаліло Я.А. Євроінтеграційні перспективи України: від декларацій – до дій // Стратегічні пріоритети. – 2009. — № 3 (12). – С. 129-135.
  3. На шляху інтеграції України до ЄС. / Інформаційний бюлетень з євроінтеграційних питань. Кабінет Міністрів України. – 2013. — № 4. – червень. – С. 9.
Походження держави, поняття, ознаки, функції та джерела права
Соціально-філософський аналіз суспільного розвитку

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *