Контроль і ревізія.

 

Варіант 5.

План.

  1. Планування ревізій фінансово – господарської діяльності підприємств.
  2. Прийоми та методи виявлення порушень і зловживання при контролі грошових коштів.
  3. Контроль розрахунків з підзвітними особами.

         Список використаної літератури.

  1. Планування ревізій фінансово – господарської діяльності підприємств.

         Ревізія є складовою частиною господарського контролю, одним з методів його здійснення. Назва цього методу походить від латинського слова revisio – “перегляд” або “знову оглядаю”. Згідно із Законом України “Про Державну контроль-ревізійну службу в Україні” ревізія – це метод документального контролю діяльності підприємства за дотриманням законодавства з фінансових питань; достовірності обліку та звітності; спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнення коштів і матеріальних цінностей; попередження фінансових зловживань.

         На підставі наказу керівника відомства про призначення ревізії ревізору видається посвідчення на відрядження.

         Посвідчення на перевірку повинно містити: посаду, прізвище, ім’я, по батькові, об’єкт чи мету перевірки, термін її проведення. Посвідченню при реєстрації в спеціальному журналі Держцінінспекції надається відповідний порядковий номер.

         Службові особи контрольно-ревізійної служби зобов’язані пред’явити керівнику підприємства, що ревізується, розпорядження (наказ) на проведення ревізії, службове посвідчення і поставити свої підписи в журналі реєстрації перевірок підприємства.

         Журнал реєстрації затверджено законодавством та передбачає наступне:

  • ведення журналу здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності на добровільних засадах;
  • журнал ведеться суб’єктами підприємницької діяльності всіх форм власності з метою недопущення несанкціонованих перевірок;
  • у випадку наявності у суб’єктів підприємницької діяльності територіально відокремлених філій, представництв та інших підрозділів в кожному з них ведеться окремий журнал;
  • журнал не підлягає вилученню, крім випадків, передбачених законодавством;
  • журнал прошивається суб’єктом підприємницької діяльності і завіряється печаткою та підписом директора або власника (для юридичних осіб), або лише підписом (для фізичних осіб) суб’єкта підприємницької діяльності;
  • представник контролюючого органу перед початком повинен обов’язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, і поставити свій підпис.

         Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в Журналі є підставою для недопущення його керівником підприємства до проведення перевірки.

         Після пред’явлення повноважень керівник ревізійної бригади відразу організовує проведення інвентаризації касової готівки, бланків суворого обліку та інших грошових документів.

         Якщо з будь-якої причини касира немає на місці, то ревізор зобов’язаний опломбувати касу до появи касира та з’ясувати причини його відсутності. Результати інвентаризації касової готівки оформляються проміжним актом.

         Після цього вирішуються організаційні питання з керівником підприємства, що ревізується: виділення приміщення для роботи бригади ревізорів, його обладнання (наявність столів, незгораючого сейфу, справність замків і можливість опломбування приміщення), побутові питання. Потім здійснюється знайомство з підприємством, технологічним процесом виробництва, встановлюються ділові зв’язки з колективом підприємства, тобто ревізор інформує апарат управління про мету контрольно-ревізійної роботи.

         Обстеження підприємства, що ревізується, і його підрозділів проводиться разом з керівником, спеціалістами та головним бухгалтером. При цьому ревізор перевіряє, чи усунені керівництвом недоліки в роботі, відмічені попередньою ревізією. Тут же ревізор знайомиться з веденням обліку і звітності, фіксує існуючи у посадових та матеріально відповідальних осіб документи, складає їх опис. Це робиться з метою попередження можливої заміни і підробки документів. Матеріали обстеження використовуються для складання робочого плану або сітьового графіка ревізії.

         На наступному етапі ревізор вивчає установчі документи підприємства. Потім відділ кадрів готує ревізорам список керівників та спеціалістів кожного структурного підрозділу і матеріально відповідальних осіб.

         Після ознайомлення з підприємством ревізори уточнюють план ревізії, складають план проведення інвентаризації активів і доручають бухгалтерії підготувати необхідні облікові дані для порівняння з результатами інвентаризації.

         На підставі плану інвентаризації керівник підприємства видає наказ на її проведення. Конкретні види запасів, що підлягають інвентаризації за місцями їх зберігання, визначаються ревізором, який виходить із конкретних завдань ревізії.

         Якщо під час підготовки до ревізії або на її початку буде встановлено, що на підприємстві відсутній належний бухгалтерський облік, що робить неможливим якісне проведення ревізії, то ревізори подають керівництву контроль-ревізійного підрозділу доповідну записку, на підставі якої контрольно-ревізійна служба пред’являє письмові вимоги керівництву об’єкта контролю щодо приведення обліку у відповідність до чинного законодавства, із зазначенням конкретних строків виконання цієї роботи. У таких випадках ревізію слід почати після поновлення обліку. Ревізори не повинні поновлювати облік на підприємстві, яке ревізується, та проводити ревізію за поновленим ними ж обліком.

 

 

  1. Прийоми та методи виявлення порушень і зловживання при контролі грошових коштів.

         Методи контролю — це прийоми і засоби його здійснення. На сьогодні в наукових колах триває дискусія, що саме належить до методів контролю, а що — до його форм. Думки розійшлися, тому перевірку та ревізію відносять як до методів, так і до форм.

         Методи вельми різноманітні і залежать від об’єкта контролю, мети і завдань, які стоять перед перевіряльниками, та від інших факторів. Методи фінансового контролю слід відрізняти від методики проведення перевірок, ревізій. Методика встановлює порядок перевірки: з чого її починати і чим закінчувати. Розроблено методики перевірки зберігання готівки в касах, збереження і витрат матеріальних цінностей на підприємствах і організаціях, виплат з фонду заробітної плати та ін. Методика контролю розробляється з урахуванням форми власності, організаційної структури, територіального аспекту.

         Тому можна твердити, що взагалі метод контролю — це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільно необхідного продукту й додержання вимог його (відтворення) законодавчого регулювання.

         У процесі функціонування господарський контроль сформував свій метод у системі прикладних економічних наук. Метод характеризується використанням загальнонаукових і власних методичних прийомів і способів контролю.

         Предметом контролю є виявлення законності, реальності, економічної доцільності та ефективності використання фінансових ресурсів у процесі підприємницької діяльності згідно з чинним законодавством та забезпечення їх збереження. У процесі контролю застосовуються загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, моделювання.

         До названих методів додали також так звані загальнонаукові методичні прийоми, які включають аналогію, конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз. Практика показує, що найчастіше в контролі застосовується метод порівняльного аналізу.

         Вивчаючи предмет, перевіряльники (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження й експеримент, окреме і загальне, причину і наслідок тощо.

         На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують специфічні прийоми і способи контролю.

         Інвентаризація — спосіб фактичної перевірки наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також контролю за їх зберіганням. Більшість випадків нестач, крадіжок, розтрат виявляється за допомогою інвентаризації.

         Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємств під час ревізії особливо потрібний. Тільки за допомогою глибокого аналізу можна з’ясувати причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, установити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення витрат, тощо.

         Перевірка виконання прийнятих рішень є одним зі способів фактичного контролю. Метод перевірки виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно поєднується як у фактичному, так і в документальному контролі.

         Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень. Пояснення сприяють допоміжному з’ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

 

 

  1. Контроль розрахунків з підзвітними особами.

         Ревізія розрахунків із підзвітними особами включає контроль операцій за витрачанням коштів на операційні і господарські потреби, службове відрядження працівників. При цьому потрібно керуватись відповідними нормативними документами, дотримання яких у процесі ревізії перевіряється за даними аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 372 “Розрахунки з підзвітними особами”, головної книги і балансу. Спочатку перевіряється достовірність даних у реєстрах бухгалтерського обліку і звітності на початок і кінець періоду, що ревізується. Потім ревізією перевіряється дотримання правил витрачання коштів на операційні і господарські потреби (оплат послуг і робіт, придбання канцелярських приладів, проїзних квитків, дрібного господарського інвентарю тощо). Зокрема, з’ясовують, чи затверджене керівником підприємства коло посадових осіб, які користуються правом одержання грошей у підзвіт на вказані витрати, чи дотримується підзвітними особами розрахункова дисципліна, зокрема, подання авансового звіту про витрачені кошти на операційні і господарські витрати – не пізніше наступного дня після одержання авансу, а на витрати на відрядження – не пізніше 3 днів після повернення з відрядження. Перевіряється також, чи не було випадків видачі в підзвіт грошей без подання звіту про раніше отримані кошти.

         Перевіряючи авансові звіти, ревізор з’ясовує дійсну потребу у коштах на операційні і господарські витрати, порівнює її з фактично виданими грошима підзвітним особам. Застосовуючи документальні методичні прийоми контролю, ревізор досліджує документи, додані до авансових звітів. При цьому встановлюється відповідність їх вимогам Положення про документальне забезпечення бухгалтерських записів у бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України 24.05.95р. № 88 в частині їх оформлення, достовірності даних, що в них відображені.

         Досліджуються документи допомогою зустрічної перевірки, взаємного контролю операцій, аналітичної перевірки. Ревізор особливу увагу приділяє перевірці витрат готівки – вантажно-розвантажувальні роботи і послуги, штрафи за простої вагонів і зберігання вантажів та ін. За допомогою зустрічної перевірки і взаємного контролю операції встановлюється, чи не оплачені ці ж самі послуги і штрафи ще й розрахунковими чеками банка або із розрахункового рахунка в банку у безготівковому порядку. Ревізія провадиться з використанням методів аналітичної і логічної перевірки підстав і розцінок для оплати послуг і робіт, виконаних приватними особами, утримання з податків. При необхідності ревізор, застосовуючи методичні прийоми слід юридичного обґрунтовування, відбирає пояснювальні записки від одержувача коштів, вилучає в установленому порядку документи, додані до авансового звіту.

         Аналогічно перевіряється придбання за готівку матеріальних цінностей на ринках. При цьому з’ясовують, чи не придбані товарно-матеріальні цінності особами, які їх використовують для господарських потреб без економічної діяльності. Перевіряється оприбуткування придбаних цінностей на складі або коморі, а також оформлення документами їх витрачання.

         Під час ревізії операцій, пов’язаних з видачею коштів на службові відрядження та їх використання, потрібно керуватися Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена Міністерством фінансів від 13.03.98р. № 58 (в редакції від 10.06.99р. № 146) та Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.99р.№ 663 “Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон”.

         Ревізія витрат на службові відрядження і розрахунків з підзвітними особами потребує використання документальних методичних прийомів контролю. Так, наприклад, застосовуючи методи інформаційного моделювання, ревізія визначає сукупність джерел фактографічної інформації (накази про відрядження працівників, кошторис витрат на відрядження працівників, первинні документи, облікові реєстри тощо) і нормативно-правового регулювання службових відряджень управлінського і виробничого призначення, які використовуються при дослідженні документів, що відображають витрачання коштів на відрядження працівників. У першу чергу, перевіряється обґрунтованість відрядження працівників, вивчається завдання на виконання конкретних робіт у період відрядження і його результат, тривалість відрядження.

         Фактичне витрачання коштів на відрядження ревізією перевіряється за авансовими звітами, складеними працівниками, що знаходилися у відрядженні, доданими до них документами і узагальненими в бухгалтерському обліку даними на рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”. Застосовуючи нормативно-правові методичні прийоми дослідження документів, ревізор перевіряє відшкодування витрат працівниками за період відрядження (транспортні, добові, квартирні) відповідно до поданих документів у розмірах, встановлених нормативними документами і законодавством.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Воронова Л.К. Фінансове право. – К., 1999.
  2. Фінансове право: Підручник. – Харків, 1998.
  3. Чухно І.І. Фінансове право. – К., 1999.

 

Достижение целей в квазисовременном обществе: социальные сети в России
Вчення А. де Токвіля про демократичний процес

Добавить комментарий

Your email address will not be published / Required fields are marked *